Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/28376/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 29.03.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/28376/15за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору, виселення, демонтаж тимчасової конструкції (кіоску) та стягнення 74894,57грн,за участю представників: позивача - ОСОБА_5відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі №910/28376/15 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Мальченко А.О., Коршун Н.М.), задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про розірвання договору, виселення, демонтаж тимчасових конструкцій (кіоску) та стягнення 74894,57грн. Розірвано договір оренди від 29.02.2008 № 184-Упр(ДВ)-08, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4; виселено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначених тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 м2; зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать останньому та знаходяться за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 м2; стягнено з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 64411,32грн основної заборгованості, 9937,61грн пені, 544,64грн 3% річних за неналежне виконання умов договору оренди від 29.02.2008 № 184-Упр(ДВ)-08.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 135, 136, 176 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 13, 203, 215, 538 Цивільного кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що стороною, яка у спірних правовідносинах наділена повноваженнями на ініціювання розірвання договору оренди, є Київська міська рада, у зв'язку з чим вважає, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" позбавлено права на самостійне звернення до господарського суду з цим позовом. Крім того, посилаючись на відсутність у позивача вказаного права в силу нормативних приписів та можливість припинення спірного зобов'язання виключно за ініціативою Київради, скаржник вважає, що попередні судові інстанції мали б визнати недійсними пункти договору, якими визначено інший порядок та підстави припинення договору. Скаржник також зазначає, що несплата орендних платежів стала наслідком безпідставного відключення позивачем від електропостачання орендованого майна, у зв'язку з чим, посилаючись на норму ч. 3 ст. 538 ЦК України, вказує на правомірність несплати орендних платежів та, відповідно, відсутність порушення зобов'язання зі сторони орендаря.

Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2016, натомість представником відповідача через канцелярію суду подане клопотання від 09.06.2016 про відкладення розгляду справи, втім, оскільки викладені в клопотанні причини не підтверджені жодними доказами, а також, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2016 явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою і представники сторін були попередженні, що їх неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги, клопотання про відкладення розгляду скарги відхиляється.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 29.02.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №184-Упр(ДВ)-08, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 14.06.2007 №789/1450 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю/переходу), визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Видубичі" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. договору); об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", загальною площею 11,5 м2, згідно з викопіюванням Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 2.1 договору); вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 10.01.2008 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2007 становить 80300,0грн (п.2.2 договору); об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п. 2.4 договору); за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 14.06.2007 №789/1450 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір орендної плати згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього договору, становить: 290,94грн за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на січень 2008 року складає 3345,83грн без ПДВ (п.3.1 договору); всього сума за договором з урахуванням ПДВ 20% із розрахунку на січень 2008 року складає 4184,20грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.3.5 договору); орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6 договору); орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2 договору); при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря (п.5.2 договору); за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п.6.2 договору); при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7 договору); у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (п.7.5 договору); у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро "Видубичі" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій (п.8.5.6 договору); договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 14.06.2007 №789/1450 діє з 01.03.2008 до 27.02.2009 (364 дні) (пункт 9.1. договору); договір припиняється в разі, зокрема, невиконання істотних умов договору або його порушення (п.9.5 договору); на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.9.7 договору).

В подальшому сторонами були підписані додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору та змінювався розмір орендної плати.

Зокрема, додатковою угодою від 01.06.2009 №(512) сторонами погоджено, що сума оплати за договором з розрахунку на червень 2009 року складає 5512,64грн за місяць, а додатковою угодою №(326) від 28.09.2011 сторони домовились, що договір діє до 31.03.2012 включно.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач, всупереч умов договору, з квітня 2015 року припинив сплачувати орендну плату в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 64411,32грн за період з квітня по жовтень 2015 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Київський метрополітен" до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди від 29.02.2008 №184-Упр(ДВ)-08, виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з орендованого приміщення, зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції та стягнення 74894,57грн, в т.ч. 64411,32грн основної заборгованості, 9937,61грн пені, 544,64грн 3% річних, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 610, 625, 651, 785 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктами 4.2, 5.2, 6.2, 6.7, 9.5 договору оренди від 29.02.2008 №184-Упр(ДВ)-08.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши обставини істотного порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про підставність позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач з квітня 2015 року неналежно виконував умови договору щодо внесення орендної плати, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 64411,32грн за період з квітня по жовтень 2015 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами пункту 6.2 договору оренди сторони узгодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями факту неналежного виконання зобов'язання відповідачем, висновки про підставність стягнення суми основної заборгованості, пені та 3% річних, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями п. 5.2 договору визначено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Норма ч. 1 ст. 782 ЦК України надає наймодавцеві право взагалі відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Оскільки відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди, яку за приписом п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та за умовами 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити своєчасно та в повному обсязі, встановлений попередніми судовими інстанціями факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повного і своєчасного внесення орендної плати (як вбачається з матеріалів справи таке порушення тривало протягом семи місяців) є істотним порушенням договору оренди і надає позивачеві право дострокового розірвання договору, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічно, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами п. 7.5 договору в разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 8.5.6 договору визначено, що у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро "Видубичі" в термін, визначений п. 4.14 цього договору, від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, умови договору оренди, а також встановлені попередніми судовими інстанціями підстави для розірвання договору, висновки судів про обґрунтованість позовних вимог в частині виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з орендованого приміщення та зобов'язання останнього демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, колегія суддів також вважає законними.

Доводи скаржника про те, що у Комунального підприємства "Київський метрополітен" відсутнє право власності чи інші речові права (право господарського відання, право оперативного управління) на спірне майно, у зв'язку з чим позивач не має повноважень ним розпоряджатися, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2003 №98 на праві господарського відання закріплено комунальне майно, в тому числі підземний перехід станції метро "Видубичі".

Відповідно до частини 1, 3 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" у визначений нормативними приписами спосіб набуло статусу орендодавця спірного майна та за умовами договору та наведеними вище приписами законодавства наділений правами, в т.ч. на ініціювання дострокового розірвання договору, відмову від нього, тощо.

Посилання скаржника на приписи ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України (щодо права зупинити виконання ним свого зобов'язання з внесення орендних платежів з посиланням на припинення постачання йому позивачем електроенергії) як на підставу для відмови в позові колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано доказів існування у спірний період договору про постачання електричної енергії, укладеного з електропостачальним підприємством, або договору про відшкодування відповідних витрат орендодавця, укладеного з позивачем, по-друге, навіть за наявності такого окремого договору відповідач мав би право ставити питання про припинення оплати саме за таким договором, адже умови договору оренди взагалі не визначають обов'язку позивача забезпечувати відповідача електричною енергією, що свідчить про відсутність у останнього права на зупинення або відмови від виконання обов'язку із внесення орендних платежів з таких підстав.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/28376/15 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі №910/28376/15.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І. Поляк